Медицина незалежно від типу вживаного наркотику назва хвороби не змінює і називає все своїм іменем – алкоголізм. Чому це так?

Алкоголізм – передбачає хронічне, різною мірою швидкості розвитку, прогресуюче захворювання. Якщо говорити простою мовою, то алкоголізм – це надмірне споживання спиртних напоїв день у день.

Медицина виділяє у захворювання певні прояви, особливості розвитку та перебігу хвороби, а також цілком певні варіанти результату. Зрештою захворювання призводить до стійких соматоневрологічним порушенням, яких страждає як ЦНС, і внутрішні органи, і навіть до психічної деградації як незмінного недоумства чи оглупления.

Основні прояви алкоголізму, особливості перебігу хвороби та фактори його формування

Прояви епізодичного, «випадкового» пияцтва

Нерідко трапляється, коли пацієнт, який звернувся до лікаря на запитання «Як ви п’єте спиртне?», відповідає щось на кшталт: «Нечасто. Помірковано. Винятково у свята». Але тут у процесі спілкування з’ясовується те, що для пацієнта виявляється у слові «помірно», насправді є побутовим пияцтвом. Помірне споживання алкоголю, що вважається нормальним, має цілком певні ознаки:

  • Етанолсодержащіе напої споживаються не частіше ніж 1раз на місяць. Дози при цьому не викликають помітного сп’яніння.
  • Людина зовсім не втрачає контроль над собою і не перевищує адекватну кількість алкоголю, що випивається. Розлади моторики не відбувається. Цілком зберігається критичне оцінювання своєї поведінки.
  • Напої з градусом споживаються виключно у неробочий час і лише у відповідному випадку (захід, свято).

Ознаки зловживання спиртними напоями прямо протилежні. Початок хвороби знаменується епізодами випадкового чи епізодичного прояви пияцтва, коли випивка вживається у дозі сильно перевищує адекватну, із сильним кінцевим сп’янінням. Звичайно, поки що такі ситуації відбуваються не часто, лише епізодами, з тривалими періодами утримання від алкоголю. Однак такий «початковий» тип алкоголізму – це все одно початок розвитку захворювання, що базується на поступовому звиканні організму до алкоголю. Дана стадія характеризується тим, що початкові дози не викликають помітного сп’яніння і, відповідно, задоволення, тому п’є починає збільшувати і збільшувати дозування спиртного.

Зловживання алкоголем на постійній основі

Це наступна стадія алкоголізму, яка характеризується формуванням симптоматики алкоголізму, що базує. Систематичне зловживання алкоголем має на увазі те, що хворий вживає спиртне все частіше з приводу та без приводу. У такому стані людина практично не здатна утримуватись від чергового сеансу випивки, при цьому починається активний пошук нових приводів для того, щоб «пригубити».

Якщо трапляється період вимушеної утримання від спиртовмісних напоїв, причому причини для цього можуть бути найрізноманітніші – брак грошей, пошук роботи, проблеми в сім’ї та ін. відчуття, що все “якось не так”. Такий п’яниця чудово знає, чим себе «вилікувати» – черговим прийомом алкоголю, після чого неприємне для нього самопочуття ліквідується. Він п’є не рідше ніж пару разів на тиждень, а іноді й просто щодня. У цій стадії розвитку алкоголізму, як і раніше, зберігається контроль над кількістю споживаного спиртного, але вже спостерігається виражене толерантне ставлення організму до алкоголю та помітне зниження захисних рефлексів, таких як блювання або нудота при перевищенні адекватної дози алкоголю.

Початкова (первинна чи преклінічна) стадія алкоголізму.

Вона характеризується значним підвищенням толерантності до напоїв, що містять етанол, навіть у порівнянні з попередньою стадією.

Крім того, формується патологічний потяг до спиртних напоїв, який є за своєю суттю залежністю психічного типу з різним ступенем прояву. Іноді бажання терміново випити може мати нав’язливий характер і навіть відволікати людину від важливих справ чи роботи. У такій ситуації алкоголік спрямовує всю енергію, що має в нього, на задоволення «палаючого» бажання. На цьому етапі розвитку хвороби випивка стає найважливішим життєвим інтересом, навіть якщо людина це не визнає чи навіть не усвідомлює. Виявляється це у вигляді небажання помічати різні протидіючі фактори, такі як брак грошей, проблеми та конфліктні ситуації у сім’ї та на роботі на тлі алкогольних «загулів» тощо.

Впоратися із ситуацією без лікарського втручання вже практично неможливо.

Зазначимо, також ще один важливий напрямок, у якому рухається розвиток хвороби – повна втрата контролю над випитими «міцними» напоями або так звана «жадібність до спиртного», завдяки чому хворий п’є, поки не впадає в стан глибокого сп’яніння. Перша стадія алкоголізму повністю ліквідує можливість пити помірно, «як інші», причому втрата можливості контролювати обсяги випитого не пропадає навіть за тривалої помірності у кілька років. Рецидив після тривалої помірності завжди виправдовується вигадками на кшталт «напоїли», «я можу і не пити взагалі» та іншими виправданнями натурального пияцтва.

Наступною ознакою захворювання є зміна типу сп’яніння. Людина, що п’є регулярно, на першій стадії алкоголізму повністю або частково забуває сам процес п’янки або її закінчення. Відбувається це через сильне, токсичне перевищення допустимої дози алкоголю (до половини літра горілки).

У більшості випадків настільки виражене алкогольне сп’яніння виражається у вигляді злобної, агресивної поведінки та бажання побитися. Після відносного протверезіння алкоголік може не згадати, як саме він дістався додому, та й усі інші події дня «Х» може не пам’ятати.

Зазначимо, що преклінічна стадія не може «похвалитися» наявністю всіх чітко виражених ознак одночасно, тому як самі питущі, так і їхні домашні вкрай рідко звертаються до фахівців за допомогою, не визнаючи і навіть не усвідомлюючи в повній мірі існуючу проблему.

Розширена (друга стадія) алкоголізму.

Розвиток захворювання на цій стадії характеризується виразним формуванням основної симптоматики хвороби:

а) Абстинентний алко-синдром. Він має на увазі наявність серйозного похмільного синдрому з нестримним бажанням покращити своє самопочуття за допомогою «похмелу» або повторного вживання спиртного. Цей синдром розвивається поступово, але є завжди, коли доза алкоголю не менше 0,5 л горілки. При вживанні малої дози, яка не перевищує 200 грам, бажання похмелитися немає. Але чим далі посилюється проблема, тим менша кількість алкоголю викликає бажання похмелитися.

Клінічні прояви синдрому:

  • Головний біль,
  • Сильна слабкість та загальне відчуття нездужання,
  • Аритмія або поява перебоїв у серцевому ритмі,
  • Тремор рук або навіть всього тіла,
  • Нудота, що іноді супроводжується блюванням.

Далі стан п’є погіршується і до поточних проблем зі здоров’ям, додаються різні психічні розлади у вигляді: безсоння, тривожності, безпричинної дратівливості та злості. Тіло хворого також негативно реагує на розвиток проблеми, пітливістю, тремтінням.

Тривалість самого похмілля також поступово збільшується. Спочатку «нудотне» відчуття триває не більше двох-трьох годин, але з перебігом хвороби тривалість збільшується до двох і більше діб. Іноді триває тижнями.

Негативні процеси, що відбуваються з організмом у разі розвитку алкогольного абстинентного синдрому, викликають незворотні наслідки. Тому навіть при тривалому утриманні від алкоголю, що триває роками і навіть десятиліттями, синдром не зникає, а при зриві різко збільшується.

б) Безперервне, тривале за часом і запійне пияцтво. Таке прояв захворювання повною мірою впливає нормальний життєвий ритм людини.

При прояві безперервного алкоголізму, випивка заливається неадекватними дозами протягом тижнів і навіть місяців. Звичайно, у якийсь момент трапляються моменти просвітлення та відносної тверезості, але ці моменти вкрай рідкісні та короткочасні. Ці тверезі дні обумовлені незвичними для алкоголіка ситуаціями, повний розрив із сім’єю, а точніше спроба повернуться, пошук роботи чи грошей, тяжкі захворювання чи травми тощо.

Тривале за часом пияцтво за фактом є багатотижневе або багатомісячне безконтрольне вживання спиртного з періодами різкого погіршення ситуації. Періоди тверезості не тривають більше трьох днів і викликані, як правило, виснаженням організму та проявом непереносимості напоїв, що містять етанол. Потім знову починається помірне споживання, яке різко скочується в найсильніший «запій».

Запійний алкоголізм має на увазі, що спиртне випивається у величезних кількостях і регулярно. Випивка споживається протягом тижнів, після чого трапляється період необхідності протверезіти (7-14 днів, іноді місяць). Далі знову повертається абстинентний синдром. На психічне здоров’я такий тип алкоголізму впливає як розлади сну, зниження настрою, тривожності, відчуття провини, прояви невмотивованого страху та ін.

в) Зміщення особистості чи алкогольна деградація. Егоїзм, різкі невмотивовані зміни настрою, втрата почуття гумору або сильне огрубіння жартів, цинічність, «псування» характеру і особливо сильне моральне огрубіння в поєднанні з безцеремонністю і бажанням хвалитися неіснуючими досягненнями – це прояви зміщення особистості на другий. Хворий виявляє виняткову спритність та завзятість у досягненні єдиної мети – видобутку спиртного або грошей на нього. Відчуття негативних змін у своїй особистості алкоголік не помічає, як і, як і бачить страждання близьких і оточуючих від своєї поведінки.

Крім того можуть виявитися такі проблеми як різке погіршення пам’яті та зниження інтелектуальних здібностей загалом. Нові навички та знання стають недосяжними, а старі застосовувати стає дедалі складніше.

г) Алкогольні психози – це широка тема, яку варто розібратися окремо. Але алкоголік, який дійшов цієї стадії, здебільшого не рідко стикається з медиками. Проблема у тому, що на лікування погоджуються одиниці.

Заключна (третя) стадія алкоголізму.

Ця стадія алкоголізму завершальна і тлі повного виснаження організму, зазвичай, досить швидко призводить до летального результату. Стадія характеризується сильним зниженням переносимості етанолу організмом, через що мінімальна кількість алкоголю викликає сильне сп’яніння. Саме сп’яніння практично не припиняється, а хворий на постійній основі відчуває непереборне потяг до спиртного. Доходить до жебракування та будь-яких принижень заради найдешевшого «бухла». Моменти просвітління практично не трапляються, а коли є, то викликані неможливістю отримати бажане.

Психіка хворого на цій стадії незворотно пошкоджена та розлади призводять до найсильніших затяжних психозів. Розумова чи продуктивна праця стає недоступною. Що стосується сім’ї, інтересів або дотримання життєвих процесів (умивання, своєчасне харчування, зміна одягу) стають непотрібними.

Алкоголік перетворюється на тягар для близьких і небайдужих оточуючих, якщо такі ще є.

Поразка внутрішніх органів на третій стадії алкоголізму виражаються у вигляді цирозу печінки, недоумство, поліневрити, порушення роботи ШКТ, атрофії або дистрофії судин, порушень роботи серця, статевої системи та ін.

Зазначимо, що алкоголізм у будь-якій стадії в першу чергу негативно впливає на центральну нервову систему, причому подальший розвиток захворювання веде до поступового фактичного зменшення головного мозку та швидкої загибелі неприпустимої кількості нервових клітин, внаслідок чого відбувається поступовий розпад особистості та фізична недужість.

Повне виснаження організму на кінцевій стадії розвитку алкоголізму може призвести до сильних болів, які можна усунути тільки сильними знеболюючими.

Висновком із усього вищесказаного є те, що алкоголіків треба лікувати! Причому чим раніше розпочато таке лікувальне втручання, тим краще для питущого і для його оточуючих. Тут важливо розуміти, що без усвідомлення проблеми досягти позитивного результату неможливо і тільки сам пацієнт може вирішити, що настав час зробити крок до відновлення і до нормального майбутнього.